Оцінка ситуації. В Україні триває міжнародний збройний конфлікт між Російською Федерацією та Україною, який розпочався із окупації частини території України внаслідок збройної агресії Російської Федерації та продовжується у частині Донецької та Луганської областей України. При цьому, на фоні триваючої агресії, Російська Федерація здійснює підтримку та фінансування терористичної діяльності в України.
У лютому 2014 року Російська Федерація розпочала сплановану збройну агресію проти України. Внаслідок збройної агресії, Російська Федерації окупувала частину суверенної території України, а саме Автономну Республіку Крим та м. Севастополь. Російська Федерація, намагаючись здійснити незаконну анексію Автономної Республіки Крим та м. Севастополь та змінити статус окупованої частини території України, організувала та провела незаконний «референдум» на окупованій частині території України, штучно створила незаконні та підконтрольні їй місцеві органи влади, а також протиправно конфіскувала державне та приватне майно.
На сьогоднішній день, Російська Федерація продовжує збройну агресію у частині Донецької та Луганської областей, шляхом вчинення збройних нападів на територію України, пересилання збройних формувань на територію України, підготовки та направлення терористів на територію України тощо.
На фоні триваючої збройної агресії Російської Федерації, у частині Донецької та Луганської областей процвітає діяльність терористичних організацій, яка організовується, контролюється, фінансується та підтримується Російською Федерацією. Зокрема, починаючи з березня 2014 року на території України незаконно діють терористичні організації «ДНР» та «ЛНР», які навмисно та усвідомлено вчиняють на території України терористичні акти, спрямовані на залякування, вбивство та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень цивільному населенню, захоплення заручників та адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, розв’язання воєнного конфлікту з метою змусити Український Уряд до дій, спрямованих на зміну конституційного ладу, територіального устрою та інших дій, що загрожують територіальній цілісності та національній безпеці України. Зазначені терористичні організації були створенні під безпосереднім керівництвом та контролем Російської Федерації та здійснюють свою діяльність керуючись наказами Російської Федерації, під її контролем та за її фінансової підтримки.
Позиція України. Агресивна війна, розв‘язана Російською Федерацією проти України, є грубим порушенням загальновизнаних норм та основоположних принципів міжнародного права, у тому числі, імперативних норм міжнародного права jus cogens, брутальним нехтуванням міжнародних зобов'язань, взятих РФ за Статутом ООН та іншими міжнародними договорами і домовленостями.
Особливу зухвалість цим порушенням надає статус Російської Федерації як постійного члена Ради Безпеки ООН, на якого відповідно до статті 24 Статуту Організації покладено відповідальність за підтримку міжнародного миру й безпеки.
Україна розцінює дії Російської Федерації як міжнародно-протиправні діяння, що передбачають міжнародно-правову відповідальність Російської Федерації.
Внаслідок міжнародно-протиправної поведінки Російської Федерації, Україна закликає РФ до міжнародно-правової відповідальності та вимагає повного відшкодування завданої шкоди, шляхом припинення міжнародно-протиправних діянь, реституції порушених прав, компенсації завданої міжнародно-протиправними діяннями шкоди та наданням запевнень у не повторенні вказаних міжнародно-протиправних діянь у майбутньому.
При цьому, Україна виходить з того, що Стаття 33 Статуту ООН покладає на держави обов’язок мирно вирішувати будь-які міжнародні спори, а також надає для цього можливий інструментарій.
Порушення Російською Федерацією своїх міжнародно-правових зобов‘язань: В рамках імплементації міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації, Україна офіційно на дипломатичному рівні заявила про вчинення Російською Федерацією збройної агресії проти України, про порушення нею своїх зобов‘язань як держави окупанта за міжнародним гуманітарним правом, про здійснення РФ фінансування тероризму, а також про дискримінацію етнічного українського та кримськотатарського населення на окупованій частині території України.
В контексті збройної агресії Російської Федерації, Україна довела до відома РФ численні факти вчинення нею актів агресії проти України, закликала російську сторону до міжнародно-правової відповідальності і запропонувала вирішити наявний спір, шляхом звернення до Міжнародного суду ООН або до ad hoc арбітражу. У відповідь російська сторона обмежилася загальними запереченнями фактів, що свідчать про акти агресії проти України, без належного обґрунтування своєї позиції відмовилася визнавати наявність спору та свою відповідальність, а також відмовилася від вирішення спору мирними засобами.
Українська сторона також довела до відома російської сторони свою позицію щодо конкретних міжнародно-протиправних діянь останньої, пов‘язаних з порушеннями міжнародного гуманітарного права та зобов‘язань РФ як держави-окупанта, і запропонувала вирішити наявний спір, шляхом звернення до Міжнародного суду ООН або до ad hoc арбітражу.
Крім того, Україна інформувала РФ про численні порушення останньою своїх зобов'язань в рамках Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року та Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 року. Позиція України виходить з того, що припинення порушень згаданих конвенцій з боку РФ створить необхідні передумови для поступового припинення збройного конфлікту між РФ та Україною, відновлення повного контролю України над ділянкою її державного кордону з РФ, а також для відновлення територіальної цілісності України у її міжнародно-визнаних кордонах. Виходячи з вимог зазначених договорів, Україна запропонувала РФ провести переговори для вирішення наявного спору щодо тлумачення і застосування згаданих конвенцій. Недивлячись на активні зусилля і гнучку позицію України, РФ необґрунтовано затягує організацію переговорного процесу. Зокрема, РФ надає відповідь про неможливість проведення переговорів у запропоновані дати post factum їхнього проходження, у свою чергу, пропонуючи обговорити це питання ще через місяць-півтора, РФ упереджено заперечує проведення переговорів у Києві та ігнорує запропоновані Україною альтернативні місця, в тому числі, на майданчиках міжнародних організацій, РФ здійснює спроби включити до порядку денного переговорів питання, які не належать до врегулювання згаданими Конвенціями тощо. Разом з тим, Російська Федерація принципово погодилася на організацію і проведення переговорів в рамках загаданих конвенцій. З огляду на вищевикладене, Україна добросовісно намагається використати всі наявні механізми мирного вирішення міжнародних спорів, зокрема, шляхом проведення переговорів. Україна має дійсне бажання та намір вирішити наявні спори з РФ в рамках мирного переговорного процесу.
У разі неможливості врегулювати наявних між Україною та РФ спорів шляхом переговорів, Україна вживатиме подальших заходів мирного врегулювання спорів у спосіб, передбачений положеннями згаданих конвенцій.