Чи могли б Ви розказати про енергетичну систему і умови в Україні?
Енергетична система України складається з різних за типами та потужністю джерел генерації: атомні електростанції, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, гідро та гідроакумулюючі, сонячні електростанції, біоустановки та інші.
Україна експлуатує ряд газових родовищ на своїй території, забезпечуючи свої газові потреби на 35%. Залишок Україна імпортувала з РФ.
Водночас, анексія Криму та бойові дії на сході України призвели до того, що регіони видобутку контролюються терористами та російськими військами (до 70% обсягу кам’яного вугілля добувалось в Луганській та Донецькій областях, найбільш перспективні поклади газу знаходились на українському Чорноморському шельфі).
Тому, замість споживати ресурси власного видобутку, Україна змушена витрачати мільйони доларів на імпорт вугілля, а НАК «Нафтогаз», найбільша енергетична компанія України, змушена була інвестувати суттєві кошти у розвиток інфраструктури імпорту газу з Європи.
Я знаю, що певні китайські компанії співпрацюють з Україною. У сфері енергетики і електрики. Яка насправді ситуація в Україні на сьогодні?
Ситуація в Україні, дійсно, не проста, але ми активно працюємо для просування дружніх стосунків і плідної співпраці в енергетичній сфері. За останні декілька місяців успішно завершено переговори з ЄБРР та ЄІБ щодо надання 300 млн. дол. США на реконструкцію ділянки газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород, підписано угоду з оператором ГТС Польщі з питань будівництва магістрального газопроводу – інтерконнектора між Україною та Польщею, залучено позику Світового Банку в розмірі 378,4 млн. дол. США на модернізацію системи передачі електроенергії та реформування ринку електроенергії. З метою підвищення безпеки АЕС ратифіковано угоди для залучення кредиту ЄБРР (600 млн. євро) на фінансування заходів з підвищення безпеки АЕС, підписано додаткові угоди з компаніями Вестінгхауз та Холтек стосовно розширення постачання ядерного палива та спорудження сховища.
Надійним партнером України в енергетичному секторі є і Китай.
Одним з найважливіших напрямів співробітництва України з КНР залишається підготовка проектів із залученням коштів кредиту Державного банку розвитку на суму 3,6 млрд. дол. США. Ми вважаємо, що це співробітництво – практичний крок до втілення у життя Угоди про стратегічне партнерство між нашими державами.
Нещодавно у Китаї перебувала делегація Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Основною метою візиту було визначення невідкладних та перспективних направлень, а також – конкретних проектів для реалізації кредитної угоди. Передбачається співпраця за двома глобальними напрямами: будівництво установок з виробництва синтез-газу та реконструкція теплоелектростанцій.
Що на Вашу думку, варто змінити задля покращення співпраці у майбутньому між двома країнами? Якій сфері варто приділити більше уваги?
На мою думку, Україна і Китай з розумінням та взаємоповагою підходять один до одного. Тому я б визначив певні перспективні напрями співпраці. Наприклад, для України такими напрямами виступають проекти, спрямовані на зменшення споживання газу всередині країни за рахунок вугілля. Також – це інвестиції в оптимізацію та розширення інфраструктури для постачання газу. Ще один напрям - це інвестиції у внутрішнє видобування та ефективну переробку вуглеводнів, які видобуваються в Україні.
За даними керівництва «Нафтогазу», потенціал ринку добування природного газу в Україні недооцінений. Згідно з міжнародними розрахунками, Україна протягом наступних 10-15 років може подвоїти видобування газу.
Однак для цього необхідно здійснити практично повне оновлення парку бурових верстатів, більшість з яких працюють з 70-80 років минулого століття і не придатні для широкого втілення нових сучасних технологій. За рахунок цього збільшаться обсяги робіт, прискоряться терміни введення в експлуатацію свердловин і суттєво зменшиться собівартість видобутку. І це лише один з напрямів для співпраці.
Ще один великий проект – це суттєва модернізація найбільшого в Україні Шебелінського газопереробного заводу. Зараз завод виробляє бензин і дизпаливо якості Євро-2, а за рахунок реалізації програми модернізації зможе випускати нафтопродукти якості Євро-4, Євро-5.
Існує інтерес до співробітництва у галузі ядерної енергетики. Тут наробки китайських та українських вчених та фахівців можуть стати взаємодоповнюючими.
Не слід забувати і про розвиток такої перспективної і водночас необхідної для людей сфери як «зелена енергетика». В цьому контекстів можливості для співпраці між нашими державами є невичерпними.
Як бачите, напрямів співпраці досить багато, головне, що існує політична воля до їх реалізації і взаєморозуміння сторін.
Президент Сі запропонував стратегію «Один пояс, один шлях», однією з головних тем якої є енергетика. Чи є у Вас думки/очікування з приводу співпраці у майбутньому двох країн у сфері енергетики?
Хочу відмітити, що Україна, яка свого роду є не тільки «містком» між Сходом та Заходом, а й країною з потужним виробничо-промисловим та науково-технологічним потенціалом, першою підтримала ініціативу Уряду КНР щодо нового виміру міжнародної співпраці.
В даний час відпрацьовується питання конкретизації участі України у побудові Економічного поясу Великого шовкового шляху, перш за все, як найбільшого транзитера енергоносіїв в Європі та країни, де існує потужна та сучасна енергомашинобудівна галузь.
Окрім того, необхідно продовжити реалізацію досягнутих домовленостей та укладених угод, пошук та реалізацію нових проектів у високотехнологічній сфері і сфері розвитку інфраструктури.
Нещодавно був розпочатий проект «Фонд ВШШ» та «ЄБІІ». Як Ви бачите Україну у цих проектах і чи планує Україні вступати до ЄБІІ та Фонду ВШШ?
Перш за все маю сказати, що Україна була першою з європейських країн, яка відкрито на офіційному рівні заявила про своє бажання та готовність брати участь у проекті, оголошеним Главою Сі. України підтримує цю ініціативу і не відмовляється від своїх попередніх намірів. Щодо Фонду, то, як відомо, Грузія нещодавно підписала відповідний документ про співпрацю у проекті «Один пояс, один шлях» з Китаєм. Наразі українська сторона готує подібний документ. Щодо ЄБІІ, то, як відомо, не тільки азійські країни, але й європейські можуть брати участь у цьому проекті. Україна наразі вивчає це питання і розглядає можливість співпраці.