Вопрос: 9 квітня 2015 р. Верховна Рада України ухвалила низку законів, спрямованих, зокрема, на законодавче забезпечення правового статусу борців за незалежність України, увічнення перемоги українського народу над нацизмом у Другій світовій війні та засудження тоталітарних режимів. Сьогодні ухвалення цих законів уже спричинило неоднозначну реакцію у світі, включаючи КНР. Багато лунає й відвертої критики. Та чи добре світова, зокрема, китайська громадськість знайома зі змістом і метою цих законів? Чи не могли б Ви дати роз’яснення з цього питання?
Ответ: На мою думку, в умовах потужної інформаційної війни, що ведеться Росією проти України, а також фізичного браку можливостей для широкої роз’яснювальної кампанії у т.ч. в Китаї, дійсно виникають прикрі непорозуміння та „конфлікти інтерпретацій” щодо низки важливих нових Законів України.
Їх ухвалення покликане, насамперед, сприяти відновлення в Україні історичної пам’яті та справедливості, офіційному засудженню тоталітарних режимів та їхньої злочинної діяльності, з метою уникнення повторення злочинів минулого та недопущення поширення ідей нетерпимості і радикалізму.
Це, власне, важливий крок уперед до національного примирення і єднання. Щось дуже подібне свого часу відбулося і у Китаї з його непростою історичною спадщиною „культурної революції” та інших драматичних подій.
Стосовно України, у лиху добу нагнітання російської збройної агресії та потужної кремлівської пропаганди, ці закони стануть невід’ємними складовими забезпечення територіальної цілісності нашої держави та її національної безпеки.
Маю сказати декілька слів про кожен з цих Законів.
Закон «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті» законодавчо встановлює правовий статус цих людей, закріплює право на надання таким особам соціальних гарантій. На державному рівні визнаються нагороди та військові ступені борців за незалежність України ХХ століття, визначаються основні напрями державної політики щодо відновлення, збереження та вшанування національної пам’яті про таку боротьбу. Наші громадяни мають право знати імена усіх борців за незалежність України, яку ми маємо вже понад двадцять років. Наведу просту паралель: як свого часу КПК і Гоміньдан йшли разом на боротьбу проти сильного й агресивного зовнішнього ворога, так само й майже у ті самі роки воїни ОУН-УПА поруч з Червоною Армією вели запеклу боротьбу з фашистами. Вони боролися й віддавали свої життя за нашу свободу і незалежність, за вільних нащадків, якими ми є. Невже це можна забути?
Закон «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 рр.» запроваджує День пам’яті та примирення – 8 травня, визначивши водночас 9 травня Днем перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні. Закон показово наголошує на тому, що «шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій Світовій війні 1939-1945 рр., про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України».
Вшануванням 8 травня Дня пам’яті та примирення Україна, насамперед, підсилює пам'ять про велику жертовність народу України, який втратив майже 10 млн. своїх синів і дочок. Завдяки брехливій московській пропаганді, не лише в Китаї, але і в Росії мало хто знає, що втрати українського народу становили 40-44% від загальних втрат СРСР; за чотири роки німецько-радянської війни (1941-1945 рр.) 3 роки і 4 місяці бойові дії проходили на території України, що призвело до цих неймовірних жертв. Але, крім того, на руїни було перетворено 714 міст і містечок – 42% усіх міських поселень, що постраждали від війни на території СРСР.
Для нас це – священна пам’ять. Що ще раз підтверджено цим Законом.
Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» визначає злочинний характер тоталітарних режимів, законодавчо впроваджує заборону на публічне заперечення їхнього злочинного характеру, забороняє публічне використання та пропаганду такої символіки. Держава зобов’язується здійснювати розслідування та оприлюднювати інформацію про злочини, здійснені представниками тоталітарних режимів, з метою недопущення повторення таких злочинів у майбутньому, усунення загрози суверенітету, територіальної цілісності та національній безпеці України, а також встановлення історичної справедливості. Закон цей базується на положеннях численних міжнародних документів, у яких засуджуються злочини і спадщина націонал-соціалістичного та комуністичного режимів, свого часу ухвалених ООН, Європарламентом, ПА Ради Європи, ПА ОБСЄ.
Мушу наголосити, задля уникнення двозначності: цей Закон засуджує тоталітарні режими минулого, від яких потерпала Україна, насамперед, комуністичний і нацистський, забороняючи публічне використання та пропаганду їхньої ідеології та символіки. Мета проста – запобігти повторенню страшних кривавих злочинів, які вчинялися за вказівкою таких „геніїв” як, скажімо, Сталін або Гітлер, коли мільйони людей гинули в концтаборах, гнили у в’язницях, помирали з голоду, просто розстрілювалися.
Це не має повторитися ніколи знову!
Нарешті, Закон «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр.» передбачає забезпечення відкритості архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму, що діяв за радянських часів, створення механізмів реалізації права кожного на доступ до такої інформації.
Не помилюся, коли скажу, що за вказаний період у СРСР не було жодної родини, яка б не втратила від дій тоталітарного режиму когось близького й рідного. Нерідко люди просто безслідно зникали, і про їхню долю досі нічого невідомо. Цей закон покликаний відновити якомога повніше історичну правду про ті сумні події.
Загалом, наголошу, що ухвалені Закони «історичної національної пам’яті» свідчать про рішучість України до протидії будь-яким проявам екстремізму, фашизму і тоталітаризму в світі. Україна залишається відданою принципам поваги фундаментальних прав і свобод людини, засуджуючи злочини, скоєні тоталітарними режимами та їхніми поплічниками де і коли б вони не були скоєні.
На тлі нинішньої цинічної агресії Росії проти України та використання при цьому Москвою гасел, надто співзвучних з девізами нацистського режиму, пам'ять про жертви Другої світової війни повинна стати для всього демократичного світу, для усіх людей доброї волі, закликом до спільних дій з метою недопущення повторення такої масштабної трагедії, яку вже доводилося переживати українському – та й не лише українському – народові.
Усім добре відомо скільки героїчних зусиль доклав народ Китаю для здобуття незалежності та розбудови однієї з найперспективніших держав у світі. Тому ми впевнені, що у вашій країні з повним розумінням поставляться до законного прагнення України і українців бути вільним, незалежним і самобутнім народом, зберігаючи свій суверенітет, територіальну цілісність та єдність від посягань цинічного агресора.