Минуло чотири роки з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За цей час війна змінила не лише Європу, а й глобальну систему безпеки, економіку та міжнародні відносини.

Для китайського читача важливо зрозуміти: йдеться не лише про регіональний конфлікт. Йдеться про принципи державного суверенітету, стабільності міжнародної системи та майбутнього світового розвитку.

На початок 2022 року війна вже тривала. Вона почалася у 2014 році, коли одна велика держава напала на іншу, меншу.

Україна, як і Китай, виступає за дипломатичний шлях завершення війни. Але для того, щоб дипломатія була можливою, агресія повинна зазнати поразки. Історія показує: справжній мир приходить тоді, коли стає очевидно, що силові методи не повинні визначати міжнародний порядок.

Україна переконана у своєму майбутньому. І ця впевненість ґрунтується не на емоціях, а на фактах, які свідчать про її силу, єдність і міжнародну підтримку.

1. Україна захищає власну землю

Історія показує: країна, що захищає свій дім, має інший рівень мотивації, ніж країна, що веде загарбницьку війну. Українці воюють за свої родини, міста, культуру і державність. Це створює довготривалу внутрішню стійкість, яку неможливо компенсувати лише технікою чи чисельністю.

Українська ідентичність за останні роки лише зміцнилася. Зовнішні виклики часто консолідують суспільство. Україна вже продемонструвала здатність вистояти проти значно більшого противника. Чотири роки — це доказ витривалості.

Історія ХХ століття довела: імперські моделі рано чи пізно зазнають поразки через виснаження ресурсів. Світ дедалі більше базується на взаємозалежності, економічній інтеграції та технологічній конкуренції, а не на захопленні територій.

2. Висока адаптивність української армії

За роки війни Україна продемонструвала здатність швидко адаптуватися до нових умов — як у військовій тактиці, так і в технологіях. Інноваційність, гнучкість управління та інтеграція найкращих сучасних систем озброєння створюють асиметричну перевагу навіть проти більшої армії.

3. Стійкість суспільства

Найважливіше — це люди. Коли Київ залишався без світла і тепла, працівники з інших міст приїжджали допомагати відновлювати інфраструктуру. Пенсіонери поверталися на роботу. Люди допомагали сусідам. Водії транспорту пускали тварин погрітися. Люди приносили гарячу їжу ремонтникам, ресторани та кафе пригощали безкоштовно кавою та смаколиками. У найтемніші моменти українці показали, що залишаються людьми.

4. Економічна логіка війни

У сучасному світі війни виграються не лише на полі бою, а й в економіці. Заснована на продажі енергоносіїв російська економічна модель завжди була неефективною: загальний показник ВПП усієї Росії фактично дорівнює ВВП лише однієї провінції Гуандун. Російська економіка дедалі більше мілітаризується, що означає зниження рівня життя та довгострокові структурні проблеми. Україна ж, попри втрати, інтегрується в європейський економічний простір і готується до масштабної реконструкції та відновлення. Довгострокова модель розвитку України безумовно є більш стійкою.

5. Демографічний та соціальний фактор

Держава-агресор вже тривалий час стикається з демографічним спадом. Війна лише посилює ці тенденції.

Україна також зазнала втрат, однак має високу освітню базу, сильний ІТ-сектор і молоде покоління, яке орієнтоване на модернізацію держави.

6. Міжнародна підтримка

Широка міжнародна підтримка показує: Україна не одна. А коли країну підтримує така кількість держав і народів — це означає, що світова спільнота визнає справедливість її позиції. Порушення міжнародного права не може залишатися без відповіді.

Цієї зими ворог цілеспрямовано атакує українську енергетичну інфраструктуру, щоб залишити міста без тепла, води й електрики. Світ знову відгукнувся і рішуче підтримав Україну.

7. Принципи важливіші за обставини

2025 рік став роком інтенсивної багатосторонньої дипломатії. Україна ініціювала і забезпечила підтримку низки резолюцій Генеральної Асамблеї ООН — щодо прав людини, захисту дітей, ядерної безпеки.

Це не лише політичні документи. Це підтвердження того, що принципи Статуту ООН залишаються актуальними.

•  Повага до суверенітету.
• Непорушність територіальної цілісності.
• Невтручання у внутрішні справи
• Мирне врегулювання конфліктів.

Саме на цих принципах наполягає Китай. Саме на цих принципах наполягає Україна.

8. Відповідальна роль у глобальних інституціях

· ЮНЕСКО: культура як міст між народами

У листопаді 2025 року Україну було обрано до Виконавчої ради ЮНЕСКО на 2025–2029 роки. Виконавча рада — це керівний орган організації, який визначає стратегічні напрями роботи у сферах освіти, науки, культури та комунікацій. Україна отримала рекордну підтримку — 137 голосів і посіла перше місце у своїй регіональній групі. Для країни, яка сьогодні змушена захищати свої культурні пам’ятки від руйнувань, це рішення має особливе значення. Воно означає довіру. Воно означає, що міжнародна спільнота бачить Україну як відповідального партнера у захисті світової культурної спадщини.

· ФАО: продовольча безпека як глобальна відповідальність

Попри війну Україна залишається надійним гарантом продовольчої безпеки світу. Під час 44-ї сесії Конференції ФАО в Римі Україну обрано до складу Ради Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. Обрання до Ради ФАО означає, що Україна не лише постачає продовольство, а й бере участь у формуванні глобальної аграрної політики, боротьбі з голодом та адаптації до кліматичних змін.

· Права корінних народів: голос, який почуто

Вперше в історії Україну було обрано до Постійного форуму ООН з питань корінних народів. Це важливий крок для захисту прав кримськотатарського народу та інших корінних народів України. Для міжнародної спільноти це також сигнал: питання прав людини не може бути другорядним навіть у складні часи.

· ECOSOC: економіка, розвиток, відбудова

Україну також було обрано до Економічної і Соціальної Ради ООН — одного з ключових органів системи ООН. Це відкриває можливості для координації програм відбудови, залучення міжнародних ресурсів, участі у формуванні глобального порядку денного сталого розвитку.

Україна вистоїть не лише на полі бою. Вона збереже свою державність тому, що боронить власний дім і право на гідне майбутнє; тому що має широку міжнародну підтримку, вибудувану на довірі та спільних цінностях; тому що посилює культурну дипломатію, інтегрується у світову економіку, розширює співпрацю у сфері медицини, цифровізації та екології, активно долучається до глобальних продовольчих ініціатив і навіть у найтяжчих обставинах зберігає людяність. Адже майбутнє належить співпраці, а не агресії.

У світі, який дедалі більше говорить про формування «спільноти єдиної долі людства», неможливо допустити, щоб сила стала вищою за право. Якщо взаємозалежність є основою сучасного розвитку, то повага до суверенітету є його фундаментом.

Ми щиро сподіваємося, що четверта річниця цієї страшної війни стане завершальною. Мир потрібен усім. Китай, як відповідальна глобальна потуга має унікальні важелі для того, щоб наблизити завершення війни. Зараз вкрай важливо об’єднати зусилля та спільно подолати останні кілька кроків, які відділяють нас від настання миру, адже справедливий та міцний мир — основа прогнозованого, стабільного та безпечного світу.

24 лютого 2026 року